«Земельний пакет» для сільського розвитку: чому «децентралізаційний» законопроєкт надважливий

Децентралізаційний та дерегуляційний законопроєкт № 2194 є чи не найважливішим в теперішній земельній реформі (на рівні із законом про обіг земель сільгосппризначення) в «земельному пакеті» законопроєктів, який складається з пакету 8 законопроєктів, одного вже чинного закону та комплексу допоміжних заходів з підвищення прозорості управління земельними ресурсами.

Більш детально про весь пакет можна знайти в цьому дописі. Сам законопроєкт № 2194 вже був ухвалений в першому читанні в листопаді минулого року.

Законопроєкт доволі комплексний, тому узагальнено хочу зупинитсь на двох вкрай важливих речах для розвитку місцевих, в тому числі сільських економік:

– Децентралізація управління землями ресурсами України, згідно чого державні землі за межами населених пунктів передаватимуться у комунальну власність громад, а функції контролю та розпорядження Держгеокадастру передаватимуться відповідним місцевим органам. Таким чином, Держгеакадастр перетвориться в суто сервісне відомство, яке опікуватиметься веденням кадастрового обліку.

– Модернізація державного контролю та регулювання в сфері земельних відносин та землеустрою з метою позбавлення від застарілих і відверто корупційних форм державного втручання та для спрощення доступу до земельних ресурсів населення та бізнесу.

Чому це вкрай важливо? Нині доволі чітко простежуються такі цікаві спостереження з наявних статистичних даних та досліджень:

– Села значно бідніші за міста. Сільські жителі суттєво відстають за рівнем доходів від міського населення.

– Сільське господарство, хоча і є своєрідним хребтом сільської економіки, все ж таки недостатньо сприяє зростанню добробуту сільських жителів.

– Розвиток сіл суттєво потерпав останні два десятиліття від недофінансування бюджетів сільських громад та обмежених можливостей розвитку. Причин на це багато, але вкрай неефективне, централізоване та корупціогенне управління земельними ресурсами, відсутність ринку землі по суті є основними. Лише близько 11% загальних доходів місцевих бюджетів становлять власні надходження від місцевих податків і зборів.

Передбачена ж згідно законопроєкту №2194, передача оціночно 5,5 млн га державних сільгоспземель (з наявних 7,2 млн га), що розташовані за межами населених пунктів, у комунальну власність громад, а також передача функцій управління земельними ресурсами від Держгеокадастру на місцевий рівень, дасть сільським громадам додатковий ресурс розвитку та можливість краще управляти земельними ресурсами на місцях. Зменшення ж корупції та транзакційних витрат в земельних відносинах тільки позитивно відібється на економічних показниках громад.

Хотів би окремо відзначити вкрай якісно виписану та оформлену пяснювальну записку до законопроєкту, що досить детально та чітко пояснює суть, зміст та обгрунтування необхідності прийняття законопроєкту, що, нажаль, зараз дуже рідко можна побачити в законотворчій практиці.

У цілому, законопроєкт пропонує 28+ новел до законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Олег Нів’євський, Київська школа економіки

Ukrainian